«Мотивація — просто прийти до себе додому»: історія захисника з позивним «Подарок» до Дня визволення Херсонщини

Український військовослужбовець зі спини на тлі краєвиду Херсонщини та синьо-жовтого прапора. Символічна ілюстрація до історії захисника з позивним «Подарок», присвяченої визволенню Херсонщини.

11 листопада — особлива дата для Херсонщини та всієї України. Цього дня ми згадуємо звільнення правобережної частини області від російських окупантів, мужність українських військових, які крок за кроком виборювали свободу рідної землі,

та всіх, хто чекав на повернення українського прапора.

До цієї дати ми записали розмову з учасником тих подій — українським військовослужбовцем із позивним «Подарок». Його історія — про бойовий шлях, відвагу, побратимство, втрати, врятовані життя та незламне бажання повернутися додому.

Від цивільного життя — до боротьби за рідну землю

До повномасштабного вторгнення «Подарок» працював за різними робітничими спеціальностями: був водієм, будівельником, електриком, машиністом автокрана. Каже, що ніколи не цурався роботи й опанував чимало професій.

Позивний «Подарок» з'явився під час підготовки до одного зі штурмів у напрямку Херсона. Перед виходом на завдання військовий загубив свою балаклаву. Коли з'ясувалося, що повернутися за нею вже неможливо, побратими з 24-ї бригади запропонували йому свою. На балаклаві великими літерами було написано «Подарок». Так цей напис став його позивним.

Шлях до визволення Херсонщини

Розповідаючи про початок бойового шляху, військовий згадує, що йому довелося виходити з оточення. Після повернення до місця постійної дислокації він отримав зброю та разом із підрозділом вирушив до Миколаєва.

Одним із важливих епізодів стала участь у боях за миколаївський аеропорт, який намагалися зайняти російські війська. За словами «Подарка», українських захисників було значно менше, однак завдяки спільним діям військових, Національної гвардії та поліцейських вдалося виконати бойове завдання.

Згодом підрозділ вийшов на рубежі Херсонської області. Військовий згадує, як українські артилеристи знищували ворожу техніку, а водії евакуювали вцілілі машини, які згодом використовували українські захисники.

Особливо запам'ятався йому трофейний КамАЗ, який він зміг вивезти фактично без задніх коліс — лише на передньому мосту.

Чому російським військам дали можливість вийти з Херсона?

Одне з питань, яке часто ставлять українці, — чому під час звільнення Херсона російським військам дозволили залишити місто, а не взяли їх у полон.

Як безпосередній учасник тих подій, «Подарок» пояснює: українських сил було значно менше. За його словами, проти чотирьох українських бригад стояло близько п'ятнадцяти російських. Тому командування мало ухвалювати рішення, враховуючи співвідношення сил і найважливіше — збереження життя українських військових.

«Людський ресурс дуже малий, і його треба цінувати», — наголошує захисник.

Він переконаний, що рішення дати противнику можливість відійти було військово обґрунтованим, адже головним завданням було не допустити невиправданих втрат серед українських захисників.

Пам'ять про командира, який завжди йшов попереду

Окреме місце в розповіді військового займає його командир роти. Молодий хлопець, якому було лише 23 роки, став для підлеглих справжнім прикладом мужності та відповідальності.

«Я не командир перед вами, я такий самий, як ви», — саме так, за словами «Подарка», командир представився бійцям.

Він ніколи не говорив підлеглим: «Хто піде вперед?». Натомість завжди запитував: «Хто йде зі мною?».

Під його керівництвом військові пройшли чотири штурми посадок та один штурм населеного пункту. Побратими йшли за ним, адже бачили, що командир не ховається за їхніми спинами, а сам веде людей уперед.

На жаль, під час артилерійського обстрілу командир загинув. Йому було лише 23 роки. «Подарок» із болем згадує цю втрату та говорить про нього з великою повагою. Для нього цей командир назавжди залишиться взірцем справжнього військового лідера.

«Золотий хрест» — за врятовані життя побратимів

На грудях військового — нагороди, за кожною з яких стоїть окрема історія.

Одна з них — відзнака «За визволення Херсона», яку він отримав за участь у звільненні міста. Інша — «Золотий хрест», яким його нагородили після того, як він вивіз із бойової позиції вісьмох поранених побратимів: шістьох із легкими пораненнями та двох із тяжкими.

Тоді він сам, без екіпажу, на бойовій машині вирушив на позицію під артилерійським обстрілом. Завантажив поранених і вивіз їх із небезпечної зони.

За цей вчинок побратими подарували йому шеврон і футболку з написом «Не пішки підеш». Ці слова стали ще одним нагадуванням про бойове братерство та взаємну підтримку, без яких неможливо вистояти на війні.

Що дає сили продовжувати боротьбу?

На запитання, звідки бере сили після численних штурмів і бойових зіткнень, військовий відповідає просто: його земля досі окупована, там залишилися рідні, а поруч із ним — побратими, за яких він відчуває відповідальність.

«Мотивація — просто прийти до себе додому, тому що я з Херсонської області», — говорить він.

«Подарок» родом із лівобережжя Херсонщини. Саме бажання повернутися на рідну землю, побачити дім і знову бути поруч із близькими допомагає йому продовжувати боротьбу.

Він також наголошує, що війна стосується кожного. Навіть якщо окупація не торкнулася чиєїсь родини безпосередньо, не можна залишатися осторонь, адже від стійкості українських захисників залежить безпека всієї країни.

«Усе заберемо назад»

Наприкінці розмови військовий звертається до всіх херсонців, які чекають на повернення додому, особливо до жителів тимчасово окупованого лівобережжя.

Він закликає набратися терпіння, не втрачати віри та, за можливості, допомагати Збройним Силам України.

«Допомагайте ЗСУ, тому що вони — перший рубіж, який тримає оборону», — наголошує захисник.

Його слова — це віра людини, яка пройшла через бої, втрати й небезпеку, але не втратила головного — надії повернутися на рідну землю.

«Почекайте, набирайтеся терпіння. Усе заберемо назад. У нас інших варіантів немає», — говорить «Подарок».

11 листопада ми вшановуємо всіх, хто боровся і продовжує боротися за свободу Херсонщини. Пам'ятаємо загиблих, дякуємо живим захисникам і захисницям та віримо, що настане день, коли український прапор знову замайорить над кожним населеним пунктом нашої області.

Повну розмову з військовослужбовцем на позивний «Подарок» дивіться у відео.

Слава Україні! Героям слава!