З 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014-го Майдан змінив політичну історію України. Ці події пов'язані з відмовою влади від євроінтеграції та закінчилися втечею президента Віктора Януковича.
21 листопада 2013 року уряд Миколи Азарова призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Того дня журналіст Мустафа Найєм закликав у соцмережі вийти на Майдан. 24 листопада на площі зібралося понад сто тисяч людей. 29 листопада Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду. У ніч на 30 листопада спецпідрозділ «Беркут» силою розігнав студентів, які залишалися на Майдані. Після цього протест став масовим. 1 грудня до центру Києва прийшли сотні тисяч людей, а 8 грудня, за різними оцінками, на Віче було до мільйона.
16 січня 2014 року Верховна Рада ухвалила пакет законів, які обмежували право на мирні зібрання. Люди назвали їх «диктаторськими». Наприкінці січня на вулиці Грушевського загинули перші учасники протестів. 28 січня відставку подав уряд Азарова, а закони від 16 січня скасували.
Найтрагічніші дні припали на 18–20 лютого 2014 року: сутички в урядовому кварталі, штурм Майдану та пожежа в Будинку профспілок. За ці три дні загинули 78 учасників Євромайдану, 49 із них 20 лютого. Також загинули четверо силовиків. Усіх, хто загинув під час Революції Гідності, об'єднали назвою Герої Небесної Сотні. У списку 107 людей.
22 лютого Верховна Рада визнала, що Янукович самоусунувся від виконання обов'язків. Тимчасово главою держави став Олександр Турчинов, а позачергові президентські вибори призначили на 25 травня 2014 року.
Уже через кілька тижнів, у лютому та березні 2014-го, Росія розпочала агресію проти України. У День Гідності та Свободи ми вшановуємо не лише учасників революцій, а й усіх, хто захищає країну сьогодні.