35 років відновлення незалежності України: шлях до державності

Архівний документ «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року з підписами.

24 серпня 2026 року Україна відзначає 35-ту річницю відновлення незалежності. Тридцять п’ять років тому Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Та цей день не став початком української державності.

Він став продовженням багатовікового прагнення українців мати власну державу та важливим етапом її відновлення.

Українська незалежність має глибоке історичне коріння. У різні часи українці вже створювали власні державні утворення, проголошували незалежність, боролися за свободу та відстоювали право самостійно визначати своє майбутнє.

Незалежність, проголошена у 1918 році

Першою світовою війною було зруйновано чотири імперії, що панували над значною частиною Європи. Для поневолених народів це стало історичним шансом заявити про своє право на державність.

У березні 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада, яка згодом стала парламентом Української Народної Республіки. Спочатку український політичний рух вимагав автономії, однак більшовицька агресія змусила Центральну Раду перейти до рішучішого кроку.

22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

Україна заявила про себе як про самостійну державу, готову самостійно визначати власну політику та захищати свою територію.

Ця державність виявилася недовговічною, але сама ідея незалежної України не зникла.

У листопаді 1918 року українці Галичини проголосили Західноукраїнську Народну Республіку. А 22 січня 1919 року УНР і ЗУНР проголосили об’єднання в єдину незалежну державу. Саме ця дата стала символом української соборності.

Карпатська Україна: ще одна спроба відстояти державність

Ще один важливий епізод українського державотворення відбувся у березні 1939 року.

15 березня Сойм Карпатської України проголосив незалежність. Депутати визначили форму державного устрою, затвердили державну символіку та обрали президентом Августина Волошина.

Того ж дня на Карпатську Україну напала Угорщина. Карпатська Січ чинила збройний опір, але вже за кілька днів українська держава була окупована.

Проте поразка не означала зникнення прагнення до свободи. Навпаки — боротьба за українську державність продовжувалася.

Державність у роки Другої світової війни

30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави. Українські націоналісти намагалися використати ситуацію, що виникла після нападу Німеччини на СРСР, для відновлення української державності.

Німецька окупаційна влада не погодилася з українськими прагненнями. Український державницький рух зазнав репресій, а його учасників ув’язнювали та переслідували.

Згодом боротьба перейшла у тривале підпілля. Українська повстанська армія та інші учасники визвольного руху продовжували боротьбу проти тоталітарних режимів за незалежну українську державу.

Боротьба за свободу не завжди була зі зброєю

У другій половині ХХ століття боротьба за українську ідентичність і державність продовжилася вже іншими методами.

Українські дисиденти, правозахисники, представники руху шістдесятників відстоювали свободу слова, права людини, українську мову та культуру.

Українська Гельсінська група стала одним із важливих осередків правозахисного руху. Її учасники демонстрували, що спротив тоталітарній системі може бути не лише збройним. Слово, культура, збереження історичної пам’яті та право говорити правду також ставали формами боротьби.

1991 рік: незалежність стає незворотною

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років Радянський Союз переживав глибоку політичну кризу. В Україні дедалі сильніше звучали вимоги демократичних змін і державної самостійності.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

А 24 серпня 1991 року настав день, який змінив українську історію.

На позачерговому засіданні Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Проте остаточне слово належало українському народу.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90,32 % громадян, які взяли участь у голосуванні, підтвердили Акт проголошення незалежності України.

За незалежність проголосували в усіх регіонах України, зокрема в Криму, Донецькій та Луганській областях.

Референдум перетворив проголошення незалежності на незаперечний вибір українського народу.

Незалежність — це відновлення

Відзначаючи 35-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, важливо бачити за датою значно більшу історію.

Українська державність не виникла 24 серпня 1991 року з нічого.

Вона має свої попередні етапи — Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку, Карпатську Україну, визвольний рух, правозахисну боротьбу та мільйони людей, які в різні історичні періоди не погоджувалися відмовлятися від права українців бути вільними.

Тому 24 серпня — це не лише дата проголошення незалежності. Це день відновлення української державності.

35 років сучасної незалежності — лише один із етапів значно довшої історії. І сьогодні її продовжують українці, які захищають державу, працюють, навчаються, виховують дітей, підтримують військо, зберігають культуру та мову й роблять усе можливе, щоб Україна залишалася вільною.

Незалежність вистраждана поколіннями. Наше завдання — зберегти її для наступних.

Джерело та додаткові матеріали

Статтю підготовлено на основі інформаційних матеріалів Українського інституту національної пам’яті, присвячених 35-й річниці відновлення незалежності України та історії українського державотворення.

Над матеріалами Українського інституту національної пам’яті працювали співробітниці Олена Охрімчук та Ганна Байкєніч.

Для тих, хто хоче детальніше ознайомитися з історією української державності, пропонуємо додаткові матеріали УІНП: