10 липня Україна відзначає День вшанування загиблих медиків. Це день пам'яті, скорботи та безмежної вдячності людям, які, рятуючи інших, віддали найдорожче — власне життя.

Сьогодні ми вшановуємо лікарів, медичних сестер і братів, бойових медиків, фельдшерів, водіїв екстреної медичної допомоги, працівників лікарень і всіх, хто до останнього подиху залишався вірним своєму професійному покликанню.

Від початку повномасштабного вторгнення українські медики працюють у надзвичайно небезпечних умовах. Вони евакуюють поранених із поля бою, надають допомогу під обстрілами, проводять складні операції в укриттях, рятують цивільних після ракетних атак і щодня повертають людям надію. Для них білий халат став символом не лише професії, а й мужності, самопожертви та незламності.

За кожною історією загиблого медика — життя, сповнене мрій, планів, любові до своєї справи та щирого бажання допомагати людям. Вони не тримали в руках зброю, але були на передовій боротьби за життя. Їхній подвиг — це приклад найвищого гуманізму та відданості своєму обов'язку.

Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто не повернувся зі свого чергування, не завершив операцію, не встиг обійняти рідних, бо до останнього виконував свою місію — рятувати життя.

Наш обов'язок — пам'ятати кожного загиблого медика, берегти пам'ять про їхній подвиг і дякувати всім, хто й сьогодні, попри небезпеку, продовжує стояти на медичному фронті.

Вічна пам'ять і слава Героям у білих халатах та пікселі.

Низький уклін їхнім родинам. Світла пам'ять усім, хто віддав своє життя заради життя інших.