Офіційне закріплення назви війни

21 серпня 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засади державної політики пам’яті Українського народу».

У статті 1 розділу І цього Закону офіційно зафіксовано назву сучасної війни з Російською Федерацією — Війна за Незалежність України.

Закріплення єдиного терміна в контексті державної політики пам’яті має важливе значення, зокрема тому, що:

• використання єдиного визначення виступає об’єднуючим фактором у суспільстві навколо питання вшанування учасників, жертв і подій війни;
  
  
• офіційно визначено дату початку військової збройної агресії РФ проти України — 19 лютого 2014 року, що є принципово важливим для формування історичної пам’яті;
  
  
• сама дефініція підкреслює, що Україна, обороняючись від російської агресії, відстоює територіальну цілісність, суверенітет і недоторканність — ключові атрибути державної незалежності.
  
  

19 лютого 2014 року — початок війни

19 лютого 2014 року визначено датою початку Війни за Незалежність України Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України».

Саме цього дня Російська Федерація окупувала перші об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України.

Вже з 20 лютого 2014 року Російська Федерація розпочала окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Весна 2014 року: спроби дестабілізації південних і східних регіонів

У березні 2014 року агресор розпочав активні спроби розхитування ситуації в південних і східних областях України. Керовані російськими спецслужбами учасники так званого «антимайдану» в Донецьку, Дніпрі, Одесі, Херсоні, Запоріжжі, Харкові організовували мітинги із закликами до захоплення обласних державних адміністрацій.

Водночас у багатьох містах — Сумах, Дніпрі, Запоріжжі, Полтаві, Миколаєві — відбувалися масові акції на захист суверенітету та територіальної цілісності України.

На початку квітня ворожі спецслужби перейшли до реалізації плану «Новоросія», ініціювавши нову хвилю дестабілізації. Патріотично налаштовані громадяни чинили активний спротив спробам реалізації сценарію так званої «русской весни».

2 травня 2014 року: події в Одесі

Одним із ключових епізодів протистояння стали події 2 травня 2014 року в Одесі.

За даними Служби безпеки України, проросійські акції в місті взимку–навесні 2014 року інспірувалися з Росії. Місцеві ватажки сепаратистів отримували інструкції щодо дестабілізації ситуації.

9 березня 2014 року на Куликовому полі було облаштовано наметове містечко, де проходили мітинги із закликами до введення військ РФ на територію України.

2 травня 2014 року в Одесі мав відбутися футбольний матч між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом». Патріотичні активісти запланували перед грою знову пройти Маршем миру – цього разу із фан-клубом «Чорноморця». Проросійські ж протестувальники оголосили мобілізацію прихильників. Тож, коли колона учасників Маршу миру вирушила з Соборної площі, дорогу їм перекрили люди з Куликового поля. На Грецькій вулиці відбулися сутички. Шістьох одеситів, серед яких був сотник «Правого сектора», правник Ігор Іванов, проросійські бойовики розстріляли просто в середмісті. 

Місцеві підприємці, ресторатори, випадкові перехожі, які опинилися в епіцентрі подій, підтримали учасників Маршу миру. Щоб зупинити озброєних бойовиків, вони почали зводити барикади зі столів і стільців вуличних кав’ярень, смітників. Бруківка ставала «набоями», а бензин з припаркованих автомобілів використовувався для «коктейлів Молотова». Попри те, що нападники мали травматичну і вогнепальну зброю, а також лояльне ставлення міліції, за декілька годин інтенсивного вуличного протистояння їхні сили вичерпалися, вони почали тікати і барикадуватися у Будинку профспілок неподалік Куликового поля. 

З даху та вікон будівлі вони відкрили «стрілянину» по українських активістах «коктейлями Молотова» та камінням. У приміщення, де таборувалися проросійські сили, так само полетіли пляшки із запальною сумішшю і бруківка. Невдовзі на сходах Будинку профспілок розпочалася пожежа. Обставини її виникнення дотепер не з’ясовані. 

Синтетичний матеріал під сходами почав тліти. Отруйний дим затягнув всю споруду, а температура перевищувала всі критичні показники. Багато людей загинуло від отруєння чадним газом і через падіння з висоти. Загалом жертвами протистояння стали 48 осіб з обох боків, понад 200 людей отримали поранення. 

Війна, що триває

Події лютого–травня 2014 року стали початком тривалої боротьби України за свою незалежність. Війна за Незалежність України — це не лише збройне протистояння, а й боротьба за історичну правду, суверенітет та право українського народу самостійно визначати своє майбутнє.

Пам’ять про початок війни є важливою складовою національної свідомості та державної політики пам’яті України.

Віртуальний музей російської агресії – платформа, на якій можна прочитати детальну хроніку подій: https://surl.li/ecqjbz  

Інтерактивна карта: https://surl.li/evmoov