Війна змінила життя мільйонів українських родин. Повітряні тривоги, вибухи, вимушені переїзди, розлука з близькими, постійний потік новин і невизначеність стали частиною реальності, у якій сьогодні зростають українські діти.

 

Навіть якщо дитина мало говорить про війну, це не означає, що вона не переживає. Стрес у дітей може проявлятися по-різному: дитина може ставати мовчазною або дратівливою, частіше плакати, боятися залишатися сама, мати проблеми зі сном, втрачати інтерес до навчання та улюблених занять. Маленькі діти можуть сильніше триматися за батьків і потребувати більше уваги.

У такі моменти найважливішою опорою для дитини залишаються близькі дорослі.

Говоріть із дитиною

Не уникайте запитань дитини про війну, але відповідайте відповідно до її віку. Не потрібно розповідати страшні подробиці. Важливо говорити чесно, спокійно та зрозуміло.

Наприклад: «Зараз небезпечно, але ми знаємо, що потрібно робити. Я поруч із тобою».

Не забороняйте дитині боятися

Фрази «Не плач», «Не бійся» або «Ти вже дорослий/доросла» не допомагають позбутися страху. Натомість варто визнати почуття дитини та показати, що ви готові її вислухати:

«Я розумію, що тобі страшно. Ти можеш розповісти мені про це».

Створюйте відчуття безпеки

Під час повітряної тривоги дорослим важливо спокійно пояснювати дитині послідовність дій і дотримуватися звичних правил безпеки.

Якщо є можливість, нехай у дитини буде невелика особиста річ, яку вона може взяти із собою в укриття: улюблена іграшка, книжка чи інший знайомий предмет.

Зберігайте звичайне життя там, де це можливо. Сніданок, навчання, прогулянка, розмова перед сном, сімейна вечеря — прості щоденні ритуали допомагають повернути дитині відчуття передбачуваності та стабільності.

Обмежуйте потік тривожних новин

Дитині не потрібно постійно бачити кадри руйнувань, загиблих і поранених. Особливо важливо не залишати такі новини увімкненими фоном у домі.

Пояснюйте дитині події відповідно до її віку та не перевантажуйте її інформацією, якої вона ще не може емоційно опрацювати.

Дозволяйте дитині залишатися дитиною

Навіть під час війни дитина має право сміятися, гратися, святкувати день народження, зустрічатися з друзями, малювати та мріяти.

Радість у складний час — це не привід для сорому. Гра, творчість, спілкування та позитивні емоції допомагають дитині відновлювати внутрішні ресурси.

Не забувайте про себе

Батькам також важливо дбати про власний емоційний стан. Неможливо постійно бути сильними. Втома, страх і тривога дорослих у воєнний час є зрозумілими.

Якщо є можливість, знаходьте хоча б невеликі моменти для відпочинку та відновлення. Стан дорослого значною мірою впливає на відчуття безпеки дитини.

Коли варто звернутися по допомогу

Особливої уваги потребує стан дитини, якщо сильний страх, проблеми зі сном, постійна тривожність, замкнутість, агресивність або інші різкі зміни поведінки не минають чи посилюються.

У такій ситуації варто звернутися по професійну психологічну допомогу.

Українські діти сьогодні дорослішають у надзвичайно складних обставинах. Ми не можемо забрати з їхнього життя всі тривоги та небезпеки війни. Але можемо дати їм те, що залежить від нас: любов, підтримку, увагу та відчуття, що вони не залишаються зі своїм страхом наодинці.

Будьте поруч. Слухайте. Обіймайте. Говоріть із дітьми. І щодня нагадуйте їм: «Ти не сам/сама. Я поруч».

Матеріал підготовлено за інформацією ДОДГО «Правозахисна спілка "Допоможемо дітям"»