Сьогодні безпека України, можливість жити й працювати на рідній землі — це результат щоденної мужності та самопожертви українських військових.

Саме вони стоять на захисті держави, змінюючи звичне цивільне життя на військову службу, беручи на себе відповідальність за мир і майбутнє країни. Кожна така історія — це шлях, сповнений рішень, випробувань і сили духу.

Вагомий внесок у спільну боротьбу роблять і наші земляки. Мешканці Новотроїцької громади сьогодні також у лавах Збройних Сил України, і кожен із них є прикладом відданості та любові до Батьківщини.

Сьогодні ділимося історією Сергія Радченка — військовослужбовця морської піхоти з нашої громади, чий шлях є прикладом свідомого вибору.

Сергій ніколи не пов'язував себе з армією. Все змінила звичайна повістка на строкову службу.

«До служби я працював за кордоном, жив звичайним життям, будував плани на майбутнє. Потім прийшла повістка на строкову службу — і я пішов служити», — згадує Сергій.

Цей крок став початком професійного військового шляху. Хлопець швидко зорієнтувався в нових реаліях і вирішив пов'язати своє життя із захистом Батьківщини.

«Послужив десь пів року і зрозумів, що хочу залишитись у війську, тому підписав контракт на три роки в 10-й морській авіаційній бригаді. Далі поїхав на Донбас, в ООС, де служив у 32-й артилерійській бригаді в батареї „Ураганів“».

Саме там, на передових рубежах, Сергія застало повномасштабне вторгнення. Це стало точкою неповернення, яка сформувала нові орієнтири.

«Там і зустрів початок повномасштабного вторгнення. Це сильно перевернуло все всередині. Після цього я вже свідомо вирішив перейти в морську піхоту — хотілось бути серед людей, де є характер, взаємоповага і справжнє братерство».

Це доленосне рішення Сергій ухвалив самостійно, без вагань: «Рішення піти служити я ні з ким не обговорював — просто сам для себе вирішив і пішов».

Перший бойовий досвід Сергій здобув ще під час АТО/ООС. 

«До цього, звісно, була підготовка, полігони, навчання, але реальна робота — це зовсім інше. Повномасштабка дуже багато змінила. Починаєш інакше дивитись на життя і людей. Одразу видно, хто як тримається в складні моменти. І найбільше цінуєш побратимів — бо це ті, на кого реально можна покластись».

На думку нашого захисника, морська піхота суттєво відрізняється від інших підрозділів насамперед своїми людьми та особливим внутрішнім стержнем.

«Тут жорсткі вимоги до себе, до витривалості, але головне — це те, як тримаються один за одного. Без цього ніяк. Якщо говорити про якості військового — це витримка, дисципліна і надійність. У бою важливо не панікувати, швидко включатися і працювати разом».

Що допомагає воїну залишатися стійким у надлюдських умовах фронту? Відповідь Сергія проста, але водночас фундаментальна:

«Тримає мене розуміння, за що ми тут, і відповідальність перед побратимами. Дуже допомагає зв’язок із домом і короткі моменти відпочинку, щоб трохи відволіктись».

Окреме місце у розмові займає питання взаємодії фронту й тилу. Сергій наголошує, що для військових на передовій критично важлива підтримка цивільних: 

«А від людей у тилу найважливіше — це підтримка і нормальне людське ставлення. Навіть прості слова дуже піднімають дух».

На завершення розмови Сергій звертається до людей з важливими словами:

«Хочу побажати людям більше цінувати мир, берегти одне одного і не забувати, завдяки кому є можливість просто жити».

Подвиг Сергія та його побратимів — це не абстрактні хроніки з новин, це реальні долі людей, які щомиті ризикують усім заради нашого майбутнього. Ми висловлюємо безмежну вдячність Сергію та всім захисникам нашої громади за захист.

Обов’язок тилу — не просто пам'ятати про війну, а щоденно виявляти щиру повагу до ветеранів та діючих військових, підтримувати їхні потреби й бути надійним, гідним фундаментом для тих, хто тримає для нас цей світ.

Дякуємо Сергію! Слава нашим Героям! Слава морській піхоті України!

Автор: Ольга Бєляєва, інспектор сектору культури, молоді та спорту Управління гуманітарної політики Новотроїцької селищної ради.