24 лютого 2022 року розпочалося відкрите збройне повномасштабне вторгнення російських військ в Україну.

Президент РФ Владімір Путін оголосив про початок так званої спеціальної воєнної операції (СВО) з метою «демілітаризації» та «денацифікації» України.

За кілька хвилин російські ракети, запущені з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму, атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій країні. Війна, що почалася у 2014 році, перейшла в нову гостру фазу.

Російські загарбники розраховували на блискавичне захоплення України, вважаючи, що українці зустрінуть їх «з хлібом-сіллю». Проте вже з перших годин вторгнення вони зіткнулися зі шаленим спротивом:

• бійців ЗСУ та Національної гвардії;
• загонів територіальної оборони;
• добровольчих формувань та волонтерських організацій.
  
  

У багатьох містах українці без зброї виходили на вулиці та площі, зупиняючи ворожу техніку, а в окупованих містах — Херсоні, Енергодарі, Мелітополі — тривали акції протесту під українськими прапорами. Люди збирали коктейлі Молотова, захоплювали бронетехніку та здавали її ЗСУ, проявляючи неймовірний героїзм.

Опір Києву та Київщині

На початку вторгнення РФ кинула основні сили на швидке захоплення Києва. Сухопутні війська мали просунутися обласними центрами з південного, північно-східного та східного напрямків, щоб взяти столицю за 3–5 днів.

Запеклі бої на Київщині розпочалися вже першого дня:

• російський десант намагався висадитися на Гостомельському аеродромі;
• важка бронетехніка та артилерія йшли через Чорнобильську зону;
• колона ворога за 3 дні дійшла до Бучі, але далі не просунулася.

Битва за Мощун: «Ворота» до Києва

Якщо Гостомель став місцем, де було зірвано висадку десанту, то Мощун став місцем, де було зупинено останню спробу наземного прориву окупантів у столицю. Це село було стратегічно важливим: захоплення Мощуна відкривало ворогу прямий шлях на Оболонь та Куренівку.

Ключові моменти оборони:

• Спроби форсування річки: Російські елітні підрозділи (морська піхота та десантні війська) неодноразово намагалися навести понтонні переправи через річку Ірпінь. Бої точилися за кожен будинок, а територія села переходила «з рук у руки».
• Водна перешкода: Одним із вирішальних факторів стало підривання греблі біля села Козаровичі. Вода з Київського водосховища розлилася, затопивши заплаву Ірпеня. Це створило природне болото, у якому грузла ворожа техніка, роблячи понтонні переправи майже неможливими.
• Героїзм 72-ї бригади: Основний тягар оборони винесла 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців. Попри перевагу ворога в артилерії та авіації, українські бійці за підтримки артилерії та добровольчих підрозділів втримали позиції.

Наслідки: Село було майже повністю зруйноване (знищено до 80-90% будівель), але ворог так і не зміг прорватися. Саме після поразки в Мощуні російське командування зрозуміло, що взяти Київ неможливо, і наприкінці березня почало відступ із північних областей України.

Бої на Чернігівщині

Основним напрямком для захоплення Києва мала стати Чернігівщина, через автошлях Нові Яриловичі–Чернігів, залізницю та переправи через річку Десна.

Ворог атакував:

• село Дніпровське на кордоні з Білоруссю;
• прикордонні пункти «Нові Яриловичі», «Грем’яч», «Сеньківка»;
• аеродром у Ніжині;
• навчальний корпус 1-ї окремої танкової Сіверської бригади у Гончарівському.
  
  

Вже 24 лютого російські війська зайшли в Семенівку, Городню, Седнів, Новгород-Сіверський. Найбільша колона техніки розтягнулася на 34 км.

Українська артилерія знищила дві передові колони ворога за 15 км від Чернігова, що дало змогу утримати стратегічні позиції, аеродром «Півці» та висоти поблизу Новоселівки.

Місцеві жителі та тероборона споруджували барикади, готували коктейлі Молотова та повідомляли ЗСУ про пересування техніки. Єдиною шляховою артерією для евакуації та постачання залишилося село Количівка, звідки евакуйовували цивільних і завозили гуманітарну допомогу.

Наприкінці березня бліцкриг Росії провалився. Ворог відступив із північних областей, концентруючись на сході України.

Сумщина та масовий опір

На Сумщині перший опір чиняли місцеві жителі та тероборона. Коктейлі Молотова та стрілецька зброя дозволяли зупиняти колони техніки. Місцеві жителі ясно заявляли: «У нас одна вільна Україна. В Росію не хочемо. Ми її сюди не звали».

Масовий спротив цивільних і злагодженість тероборони сприяли успішним діям ЗСУ та створили проблеми окупантам із логістикою, постачанням боєприпасів і пального.

Стратегічні наступальні операції 2022 року

У вересні–грудні 2022 року ЗСУ успішно провели дві стратегічні операції:

1. Харківська наступальна операція (6 вересня 2022 року)
   
   • Удар по логістичних центрах окупантів — Балаклія, Куп’янськ, Ізюм.
   • Російські війська панікували та залишали техніку й боєприпаси.
   • Українці звільнили до 500 населених пунктів.
     
     
2. Херсонська наступальна операція
   
   • До 23 вересня ЗСУ вийшли на адміністративний кордон Херсонщини та Дніпропетровщини.
   • В листопаді підрозділи ЗСУ вийшли на правий берег Дніпра, рашисти відійшли на лівобережжя.
   • Від окупантів було звільнено понад 200 населених пунктів, а 11 листопада — місто Херсон.
     
     

На непідконтрольних територіях Херсонщини діяв громадянський рух спротиву «Жовта стрічка», який і нині продовжує партизанські акції на Донеччині, Луганщині та в Криму.

Пропонуємо ознайомитись з додатковими матеріалами зібраними Українським інститутом національної пам’яті, а саме співробітницями Оленою Охрімчук і Ганною Байкєніч, та співробіником Сергієм Бутко

Серія матеріалів Російсько-українська війна: історичний контекст: 

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyy-kontekst 

Колекція зібраних свідчень учасників та очевидців сучасної війни проєкту «Усна історія російсько-української війни»: https://uinp.gov.ua/usna-istoriya/ato-usna-istoriya 

«Свідчення про війну. Чернігівська та Городнянська громади»: 

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/svidchennya-pro-viynu-chernigivska-ta-gorodnyanska-gromady