Мова, що вистояла: від глибин історії до символу свободи

Створено: 21 лютого 2026

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Для українців це не просто культурна дата.

Це день пам’яті, гідності та усвідомлення ціни, яку заплатили покоління за право говорити своєю мовою.

Українська мова вистояла попри заборони, переслідування та політику системного витіснення. І сьогодні вона є не лише засобом спілкування, а символом свободи.

Глибоке коріння: тисячолітня традиція

Українська мова не з’явилася раптово в XIX столітті. Її витоки сягають періоду Київської Русі. Сучасні дослідження графіті XI століття на стінах Софія Київська засвідчують мовні особливості, які згодом стали характерними для української: форми кличного відмінка, давальні закінчення на -ові/-еві, питомі імена.

Протягом століть мова розвивалася в усній традиції — у думах, піснях, літописах. Вона формувалася як окрема система серед східнослов’янських мов і зберегла безперервність розвитку.

Системні обмеження: кілька століть тиску

Протягом останніх чотирьох століть українську мову намагалися знищити або обмежити щонайменше 134 рази (за іншими даними — понад 170 разів за 150 років). Основний тиск чинили Російська імперія та СРСР, намагаючись русифікувати українців, що включало заборони друку книг, викладання, театральних вистав та використання в установах.

Основні етапи та документи, що обмежували мову:

У 1720 році указ Петра I заборонив друк книжок українською мовою в друкарнях Києва та Чернігова.

У 1863 році Валуєвський циркуляр проголосив, що «жодної окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може», та обмежив видання українських релігійних і навчальних текстів.

У 1876 році Емський указ заборонив друк оригінальних творів українською, театральні вистави, тексти пісень та ввезення книжок з-за кордону.

У 1930-х роках під час сталінських репресій було фізично знищено покоління українських письменників, мовознавців і діячів культури. Це явище отримало назву «Розстріляне відродження». Репресії були спрямовані проти української культурної автономії та національної ідентичності, невід’ємною частиною якої була мова.

Йшлося не лише про обмеження слова, а про спробу послабити саму основу національного самоусвідомлення.

Ті, хто зберіг мову

Попри заборони, українська мова розвивалася завдяки інтелігенції та народній традиції.

Іван Котляревський у 1798 році своєю «Енеїдою» започаткував нову українську літературу живою народною мовою.

Тарас Шевченко утвердив українське слово як мову національної гідності та духовного спротиву.

Леся Українка та Іван Франко розширили жанрові та інтелектуальні можливості мови, довівши її здатність передавати складні філософські й суспільні ідеї.

Саме завдяки їхній праці українська мова не зникла в умовах політичного тиску.

Сучасність: мова як вибір і позиція

Після проголошення незалежності України у 1991 році українська мова отримала статус державної (закріплений Конституцією 1996 року).

У XXI столітті, особливо після 2014 року та повномасштабного вторгнення 2022 року, мовне питання набуло нового змісту. Для багатьох українців перехід на українську став не лише культурним, а й світоглядним вибором.

Сьогодні українська мова активно розвивається в освіті, медіа, літературі, музиці, ІТ-сфері. Вона звучить у світі як мова країни, що бореться за свою свободу.